Оскарження ППР · воєнний стан · практика КАС ВС · 16.06.2026

Лист із ППР повернувся з пошти — це ще не пропуск строку: КАС ВС у справі № 520/22570/25 про оскарження під час воєнного стану

Податкова надіслала два повідомлення-рішення рекомендованим листом на адресу підприємця в Харкові, лист повернувся за закінченням строку зберігання, а суди двох інстанцій вирішили, що рішення вручені і строк на позов пропущено. 28 травня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 520/22570/25 з таким підходом не погодився: сам факт направлення листа за податковою адресою не доводить, що платник реально міг дізнатися про рішення, а суд зобов’язаний встановити момент фактичної обізнаності. Пресцентр Верховного Суду оприлюднив правовий висновок 12 червня 2026 року. Розбираємо, що це змінює для платників, які через війну не отримують пошту за податковою адресою.

Що сталося у справі

Податковий орган провів фактичну перевірку фізичної особи-підприємця з Харкова і прийняв два податкові повідомлення-рішення. Їх надіслали рекомендованим листом на податкову адресу платника. Лист ніхто не отримав, і після закінчення строку зберігання пошта повернула його податковій.

Підприємець про ці ППР не знав. Через ракетні обстріли він виїхав з Харкова і не мав можливості отримувати кореспонденцію за податковою адресою. Про існування рішень він дізнався лише тоді, коли його адвокат надіслав запит і отримав у відповідь матеріали перевірки. Після цього ФОП звернувся до суду з позовом про скасування ППР.

Суд першої інстанції відкрив провадження, але потім залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Логіка була суто формальною: ППР направлені рекомендованим листом на податкову адресу, лист повернувся після закінчення строку зберігання, отже, за Податковим кодексом рішення вважаються врученими, і саме від цієї дати треба рахувати строк. Апеляційний суд із цим погодився.

Позиція Верховного Суду

Постановою від 28 травня 2026 року у справі № 520/22570/25 (адміністративне провадження № К/990/6462/26) колегія суддів Касаційного адміністративного суду скасувала ухвалу першої інстанції та постанову апеляції і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Пресцентр Верховного Суду оприлюднив правовий висновок 12 червня 2026 року.

Ключові тези Суду:

• вирішуючи питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду, треба встановити не лише факт направлення ППР відповідно до вимог ПКУ, а й момент, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав;
• сам по собі факт направлення ППР рекомендованим листом за податковою адресою не є безумовним доказом того, що платник реально міг дізнатися про їх існування;
• умови воєнного стану, переїзд через обстріли, відсутність фактичного отримання кореспонденції та момент реального ознайомлення з ППР, у тому числі через адвокатський запит, потребують ретельної перевірки та оцінки судом;
• висновок про пропуск строку не може ґрунтуватися виключно на формальному підтвердженні направлення кореспонденції: надмірний формалізм суперечить принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи та завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи.

Суд не сказав, що строк у цій справі дотримано. Він сказав інше: суди нижчих інстанцій не мали права робити висновок про пропуск строку, не з’ясувавши, коли підприємець насправді дізнався про ППР. Це і є предмет нового розгляду.

Вручення за ПКУ і строк за КАСУ — не одне й те саме

Щоб зрозуміти значення постанови, треба розділити два питання, які суди першої та апеляційної інстанцій злили в одне. Перше — чи вважається ППР врученим. Стаття 42 ПКУ передбачає, що документи, надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника, вважаються належно врученими, а якщо пошта не змогла їх вручити, зокрема через відсутність адресата, — врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні з причинами невручення. Ця презумпція потрібна ДПС, щоб рішення набуло чинності і зобов’язання стало узгодженим, коли платник його не оскаржує.

Друге питання — з якого моменту рахувати строк звернення до суду. Частина друга статті 122 КАСУ прив’язує його не до дати «формального вручення», а до дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Верховний Суд у справі № 520/22570/25 фактично сказав: поштова презумпція з ПКУ не замінює встановлення реального моменту обізнаності для цілей процесуального строку. Якщо платник доведе, що фізично не міг отримати лист і дізнався про рішення пізніше, саме ця пізніша дата стане точкою відліку.

Це узгоджується з підходом, який Верховний Суд систематизував у травневому огляді практики щодо процесуальних строків: воєнні обставини можуть бути поважною причиною, але лише за умови встановлення їх реального впливу, а формальний підхід до таких доводів неприпустимий. Про правила обчислення строків у податкових спорах ми детально писали в матеріалі «Місяць, три місяці чи шість».

Кому це важливо

Насамперед підприємцям і компаніям з прифронтових та регулярно обстрілюваних регіонів, які фактично працюють в іншому місці, а податкова адреса залишилася там, куди пошта або не доходить, або її нікому отримати. Для них лист, що повернувся «за закінченням строку зберігання», досі був майже вироком: строк на скаргу і на позов спливав, поки платник навіть не підозрював про перевірку.

Не менш важливо це для всіх ФОП, щодо яких проводять фактичні перевірки. Такі перевірки часто відбуваються в торговій точці за участю продавця, а акт і ППР надсилають поштою на податкову адресу, яка для ФОП зазвичай збігається з адресою реєстрації місця проживання. Якщо підприємець там не живе, ризик пропустити рішення дуже високий.

Водночас постанова не є індульгенцією для тих, хто просто не забирає пошту. Суд вимагає встановити, коли особа «фактично дізналася або об’єктивно повинна була дізнатися» про рішення. Платник, який знав про перевірку, отримав акт і мав можливість стежити за листуванням, навряд чи переконає суд, що повернутий лист нічого не означає. Доводити реальну неможливість отримання кореспонденції доведеться саме платнику.

Що робити, якщо ви дізналися про ППР із запізненням

1. Зафіксуйте момент, коли ви фактично дізналися про рішення. У справі № 520/22570/25 таким доказом стала відповідь ДПС на адвокатський запит з матеріалами перевірки. Годиться також витяг з Електронного кабінету з датою першого перегляду, лист ДПС, дата отримання копії ППР у податковій.
2. Зберіть докази неможливості отримати пошту. Довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, документи про пошкодження житла чи приміщення, підтвердження проживання в іншому місті, дані про обстріли району в цей період, договір оренди за новою адресою.
3. Подавайте позов разом із клопотанням про поновлення строку. Навіть якщо ви вважаєте, що строк не пропущено, бо рахувати його треба від дати фактичної обізнаності, у клопотанні варто викласти обидві позиції: основну (строк дотримано) і запасну (причини пропуску поважні). Так суд не зможе відмовити з формальних міркувань, не оцінивши доводів по суті.
4. Побудуйте хронологію. Дата перевірки, дата складення акта, дата відправлення листа, дата повернення, дата виїзду з міста, дата адвокатського запиту, дата отримання відповіді. Верховний Суд вимагає від судів ретельно перевірити й оцінити ці обставини, тому подайте їх у зручному для суду вигляді.
5. Паралельно оскаржуйте ППР по суті. Питання строку — лише двері до суду. За ними має бути готова позиція щодо самої перевірки: підстави її призначення, порядок проведення, правильність розрахунку штрафів. Про перші кроки після отримання ППР читайте в матеріалі «Податкове повідомлення-рішення: строки, скарга та перші кроки».
6. На майбутнє — оновіть податкову адресу і підключіть Електронний кабінет. Якщо ви змінили місце проживання або діяльності, повідомте про це ДПС; листування через Електронний кабінет знімає проблему повернутих листів, бо датою вручення стає дата квитанції про доставку.

Висновок

Постанова КАС ВС від 28 травня 2026 року у справі № 520/22570/25 не скасовує презумпцію вручення за податковою адресою, але ставить її на місце: вона стосується чинності рішення, а не автоматичного відліку строку на позов. Для платника, який через війну не міг отримати лист, точкою відліку стає день, коли він реально дізнався про ППР, і суд зобов’язаний цей день встановити, а не обмежитися штампом пошти. Доведення цього моменту — робота платника і його адвоката, і саме від якості зібраних доказів залежить, чи відкриються двері до розгляду справи по суті.