ППР та податкові перевірки · огляд практики КАС ВС · 18.08.2026

ППР не може ґрунтуватися на припущеннях акта перевірки: КАС ВС у справах № 810/3170/18 і № 640/4000/19 нагадав, хто доводить порушення

14 серпня 2026 року Верховний Суд оприлюднив огляд практики Касаційного адміністративного суду за липень 2026 року. Дві податкові позиції в ньому стосуються найпоширенішого спору після перевірки: чи достатньо висновків акта для донарахування. У постанові від 14 липня 2026 року у справі № 810/3170/18 ВС підтвердив, що після надання платником усіх документів за п. 85.2 ПКУ порушення має доводити податкова, а ППР не може ґрунтуватися на припущеннях. У постанові від 16 липня 2026 року у справі № 640/4000/19 суд не дозволив зменшити від’ємне значення на 68,5 млн грн через незареєстровану накладну, недоліки інвентаризації та штрафи на користь нерезидента. Пояснюємо, що з цього випливає для бізнесу під час перевірки.

Що сталося

14 серпня 2026 року Верховний Суд опублікував огляд актуальної практики Касаційного адміністративного суду за липень 2026 року. Серед позицій, які, за словами самого ВС, матимуть значення для єдності судової практики, три податкові. Дві з них стосуються того, як податкова доводить порушення в акті перевірки і чи може ППР триматися на самих лише висновках акта. Це справи № 810/3170/18 (постанова від 14 липня 2026 року) і № 640/4000/19 (постанова від 16 липня 2026 року). В обох справах суди трьох інстанцій стали на бік платника.

Справа № 810/3170/18: усі документи надано — далі доводить податкова

ГУ ДПС у Київській області за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» прийняло ППР, якими збільшило грошове зобов’язання з податку на прибуток і застосувало штраф. Однією з підстав донарахування стало твердження в акті, що платник не надав первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, витребуваних під час перевірки. Платник наполягав на протилежному: після початку перевірки він передав ревізорам усі первинні документи і регістри в повному обсязі, тобто виконав обов’язок за п. 85.2 ПКУ.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10 липня 2025 року позов задовольнив, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2026 року залишив рішення без змін. 14 липня 2026 року КАС ВС відхилив касаційну скаргу податкової. Оцінка суду зводиться до трьох тез:

• обов’язок надати документи за п. 85.2 ПКУ виникає після початку перевірки, і надання таких документів доводить його належне виконання;
• за ч. 2 ст. 77 КАСУ саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний довести правомірність свого рішення; якщо платник надав усі документи щодо предмета перевірки, податкова має довести конкретні порушення належними і допустимими доказами;
• ППР не можуть ґрунтуватися лише на висновках акта перевірки, якщо ці висновки не підтверджені належними доказами порушення податкового та бухгалтерського законодавства; донарахування «на підставі акта» без доказів, на припущеннях або непідтверджених висновках неприпустиме.

Людською мовою: акт перевірки — це позиція однієї сторони, а не доказ. Якщо ревізори отримали всю первинку, але в акті написали «документи не надано» або «порушення встановлено», не пояснивши, чим саме воно підтверджується, суд такий акт не рятуватиме.

Справа № 640/4000/19: три епізоди і одне правило

Друга постанова — за позовом ТОВ «ЕХМ Україна» до ГУ ДПС у м. Києві. За результатами планової перевірки податкова зменшила від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 68,5 млн грн. Підстав було кілька: неправильне, на думку ДПС, відображення курсових різниць за контрактом із нерезидентом; завищення операційних витрат за результатами інвентаризації; включення до витрат суми ПДВ за відсутності реєстрації податкової накладної в ЄРПН; незастосування різниці за пп. 140.5.11 ПКУ щодо штрафів і пені, нарахованих на користь нерезидента. Суди першої та апеляційної інстанцій позов частково задовольнили і ППР скасували, а 16 липня 2026 року КАС ВС залишив їхні рішення в силі.

Висновки суду за кожним епізодом:

• Штрафи на користь нерезидента. Пп. 140.5.11 ПКУ вимагає збільшити фінансовий результат лише тоді, коли штрафи, пеня чи неустойка нараховані на користь особи, яка не є платником податку. Контрагент документально підтвердив, що є платником податку в Туреччині, з якою в України діє договір про уникнення подвійного оподаткування, тож підстав для податкової різниці немає. Сам факт нарахування санкцій нерезиденту нічого автоматично не збільшує.
• Інвентаризація і нестачі. Оцінювати треба не формальну відповідність окремих документів, а підтвердження фактичного руху активів і їх відображення в обліку. Недоліки оформлення інвентаризаційних документів чи окремі розбіжності самі по собі не доводять безпідставності витрат; неправомірність їх формування має довести контролюючий орган.
• ПДВ у витратах без зареєстрованої ПН. Відсутність реєстрації накладної в ЄРПН не є самостійною підставою для невизнання відповідної суми ПДВ у складі витрат. Якщо платник задекларував зобов’язання уточнюючим розрахунком за п. 198.5 ПКУ, а податкова не довела відсутності операції чи порушення правил обліку, виключати суму з витрат не можна.
• Курсові різниці. За торговельною монетарною заборгованістю вони відображаються в інших операційних доходах або витратах за пп. 7–8 П(С)БО 21; п. 9 (відображення у складі капіталу) застосовується лише за прямо визначених умов.

Спільний знаменник обох справ один: формальний дефект (незареєстрована накладна, неідеальний інвентаризаційний опис, пропущена в акті фраза «документи надано») не дорівнює порушенню. Порушення — це доведений факт, і доводити його має ДПС.

Чому це важливо для кожного, хто проходить перевірку

Значна частина актів документальних перевірок будується саме так: «за результатами аналізу встановлено», «документи, що підтверджують, не надано», «операція має ознаки нереальності». Позиції липневого огляду дають платнику інструмент проти кожної з цих формул. Але з важливою умовою: тягар доказування переходить на податкову лише після того, як платник виконав свій обов’язок за п. 85.2 ПКУ і надав усі документи, пов’язані з предметом перевірки. Якщо документів не дали, працює вже інша норма — п. 44.6 ПКУ, за яким ненадані документи вважаються відсутніми на момент складення звітності.

Тому спір за результатами перевірки виграється або програється ще під час самої перевірки: тим, як передано документи і чи є докази їх передачі. Про підготовку документів до перевірки ми писали в матеріалі «Документи перед податковою перевіркою: ПКУ та чекліст», а про те, як суд оцінює «нереальність» операцій на підставі припущень, — у розборі справи № 420/21469/25.

Як будувати доказову базу під час перевірки

1. Передавайте документи під опис. Кожну передачу оформлюйте описом із датою, переліком документів і підписом посадової особи ДПС або відміткою про отримання. Саме доведений факт надання документів, а не твердження акта про їх відсутність, став вирішальним у справі № 810/3170/18.
2. Відповідайте на кожен запит про документи письмово. Якщо документа немає або він не стосується предмета перевірки, пишіть про це прямо, а не мовчіть: мовчання податкова трактує як ненадання.
3. Збирайте підтвердження статусу контрагентів-нерезидентів. Для штрафів і пені на користь нерезидента — документ компетентного органу про статус платника податку в його державі; це знімає різницю за пп. 140.5.11 ПКУ.
4. Документуйте рух активів, а не лише форму. Інвентаризаційні описи, акти списання, пояснення причин нестач, зміни облікової політики. Позиція у справі № 640/4000/19 захищає від претензій до форми, але не від відсутності доказів фактичного руху.
5. Незареєстрована ПН — задекларуйте зобов’язання. Якщо накладну не зареєстровано, а зобов’язання за п. 198.5 ПКУ підлягають нарахуванню, подайте уточнюючий розрахунок: саме це у справі № 640/4000/19 зберегло суму ПДВ у витратах.
6. Отримавши акт, шукайте в ньому докази, а не висновки. На кожне «встановлено порушення» ставте питання: яким документом це підтверджено? Якщо відповіді немає, це аргумент для заперечень до акта (10 робочих днів за п. 86.7 ПКУ), скарги на ППР і позову з посиланням на ч. 2 ст. 77 КАСУ та практику КАС ВС за липень 2026 року.

Висновок

Липневий огляд КАС ВС закріплює правило, яке варто повторювати в кожній скарзі та позові: після того як платник надав усі документи щодо предмета перевірки, обов’язок довести порушення лежить на податковій, а ППР, побудоване на припущеннях або непідтверджених висновках акта, підлягає скасуванню. Справа № 640/4000/19 показує, що це правило працює і в дрібницях: незареєстрована накладна, неідеальний опис інвентаризації чи штраф на користь іноземного контрагента самі по собі не є порушенням. Виграє той, хто ще під час перевірки зафіксував, що і коли передав ревізорам.