Реальність операцій та реєстрація ПН · практика Верховного Суду · 30.07.2026

«Нереальність» операцій з нерезидентами на підставі інтернет-джерел: Верховний Суд скасував 90 млн грн донарахувань і 20 млн грн штрафів за ПН у справі № 420/21469/25

Податкова знайшла в інтернеті, що іноземні замовники українського морського агента мають статус «неактивних», визнала операції нереальними і донарахувала понад 90 млн грн податку на прибуток та понад 20 млн грн штрафів за нескладання податкових накладних. Апеляція з цим погодилася. 2 червня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 420/21469/25 скасував постанову апеляції і залишив у силі рішення першої інстанції, яке скасувало ППР. 30 липня 2026 року цю позицію разом із постановою від 11 червня 2026 року у справі № 420/15749/24 про податковий кредит орендаря пресцентр ВС включив до огляду практики КАС ВС за червень 2026 року. Пояснюємо, що ці постанови означають для бізнесу, який працює з нерезидентами.

Що сталося

30 липня 2026 року пресцентр Верховного Суду оприлюднив огляд практики Касаційного адміністративного суду за червень 2026 року. Дві позиції податкової палати стосуються одного питання — як ДПС доводить «нереальність» операцій і що зобов’язана перевірити перед донарахуванням. Перша, у справі № 420/21469/25 від 2 червня 2026 року, — про операції з нерезидентами і понад 90 млн грн донарахувань; друга, у справі № 420/15749/24 від 11 червня 2026 року, — про податковий кредит орендаря за компенсацію електроенергії. В обох ВС скасував постанови П’ятого апеляційного адміністративного суду і залишив у силі рішення першої інстанції на користь платника.

Справа № 420/21469/25: 90 млн грн донарахувань на підставі сайтів

ТОВ «Одемара» у 2023–2024 роках надавало послуги з морського агентування суден компаніям-нерезидентам із Сейшельських островів та Грузії. За результатами планової виїзної перевірки ГУ ДПС в Одеській області дійшло висновку, що нерезиденти фактично не здійснювали діяльності: за даними відкритих інтернет-джерел компанії мали статус «неактивні» або «інформація відсутня». Звідси — висновок, що кошти від нерезидентів не пов’язані з агентуванням і мають оподатковуватися як інші доходи. Податкова донарахувала понад 90 млн грн податку на прибуток і застосувала штрафи за нескладання та нереєстрацію податкових накладних на суму понад 20 млн грн.

Товариство наполягало, що операції реальні і підтверджені первинними документами з усіма обов’язковими реквізитами: номінаціями, дисбурсментськими рахунками, маніфестами, коносаментами, банківськими виписками, а також доказами реєстрації і діяльності нерезидентів — свідоцтвами про реєстрацію, сертифікатами, банківськими листами.

Одеський окружний адміністративний суд 27 жовтня 2025 року позов задовольнив: висновки акта мають характер припущень, а платник надав достатній обсяг документів. П’ятий апеляційний адміністративний суд 24 березня 2026 року рішення скасував, вважаючи інформацію з інтернету про неактивний статус нерезидентів достатньою, щоб визнати операції сумнівними. Верховний Суд 2 червня 2026 року касаційну скаргу товариства задовольнив і залишив чинним рішення першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Огляд формулює висновок так: висновки контролюючого органу про нереальність операцій з контрагентами-нерезидентами не можуть ґрунтуватися лише на відомостях із неофіційних інтернет-ресурсів щодо статусу таких компаній. Припущення та неперевірена інформація з мережі не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов’язань і штрафів. Із мотивувальної частини, як її передає огляд, варто виділити кілька тез:

• для податкового обліку визначальним є реальний характер операції та фактичне настання її правових і економічних наслідків, а не формальні припущення щодо діяльності контрагента;
• дані з відкритих інтернет-ресурсів, інформаційних сайтів та інших неофіційних джерел мають допоміжний, орієнтовний характер і підлягають перевірці через отримання офіційної інформації з передбачених законом джерел;
• нереальність операцій має довести саме контролюючий орган — належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а не імовірними висновками;
• належно оформлені первинні документи, за відсутності обґрунтованих зауважень до них, мають пріоритетне доказове значення у податкових спорах;
• якщо платник подав первинні документи, документи про правосуб’єктність контрагента і докази виконання та оплати, цього достатньо для підтвердження реальності відносин, доки ДПС не довела протилежне в установленому порядку;
• у разі сумнівів щодо контрагента-нерезидента податковий орган зобов’язаний вживати визначених законом заходів для отримання достовірної інформації — через міжнародний обмін податковою інформацією або звернення до компетентних органів іноземної держави.

Людською мовою: скриншот із сайту-агрегатора з написом «inactive» — не доказ. Якщо ДПС сумнівається в іноземному контрагенті, вона має надіслати запит компетентному органу цієї держави, а не перекладати наслідки власної бездіяльності на платника.

Справа № 420/15749/24: «формула не затверджена нормативно» — не підстава знімати кредит

Друга справа з огляду показує той самий підхід у внутрішніх операціях. ТОВ «Виробничо-Торгівельна компанія „Гемопласт“» орендувало приміщення і за додатковою угодою до договору оренди компенсувало орендодавцю вартість спожитої електроенергії за формулою, узгодженою сторонами. Позапланова виїзна перевірка ГУ ДПС в Одеській області завершилася ППР про зменшення від’ємного значення ПДВ: на думку податкової, формула розрахунку не встановлена жодним нормативним актом, тому документи не підтверджують обсяг спожитої енергії і її використання в господарській діяльності.

Одеський окружний адміністративний суд 23 вересня 2024 року позов частково задовольнив: орендар споживає енергію через електроустановки орендодавця, відносини врегульовано договором оренди, а рахунків, актів наданих послуг та інших первинних документів для кредиту достатньо. Апеляція 12 лютого 2025 року погодилася з ДПС. Верховний Суд 11 червня 2026 року залишив чинним рішення першої інстанції: відсутність нормативно затвердженої формули сама по собі не доводить нереальність операції, а акти зняття показань лічильників, рахунки, акти наданих послуг і зареєстровані податкові накладні підтверджують отримання послуг і понесення витрат. Недостовірність первинних документів має доводити контролюючий орган; формальні зауваження до способу розрахунку права на кредит не позбавляють.

Чому це важливо і кому

Обидві постанови спираються на давно відомий, але часто ігнорований принцип: обов’язок довести правомірність рішення лежить на суб’єкті владних повноважень (ч. 2 ст. 77 КАС України), а підставою для податкового обліку є первинні документи (п. 44.1 ПКУ). Новизна справи «Одемара» — у прямій вказівці, що робити податковій із сумнівами щодо нерезидента: користуватися міжнародним обміном інформацією, а не Google.

Кому це стосується насамперед:

• експортерам послуг — морським агентам, IT-компаніям, логістам, консультантам із замовниками з офшорних і «нетипових» юрисдикцій: їхні акти перевірок найчастіше будуються на статусі компанії за даними іноземних реєстрів чи агрегаторів;
• платникам ПДВ з великою сумою штрафів за ПН — у справі «Одемара» разом із висновком про нереальність операцій скасовано і 20 млн грн штрафів за нескладання та нереєстрацію податкових накладних (ст. 120¹ ПКУ): санкції, побудовані на спростованому висновку акта, не мають самостійної підстави;
• орендарям і орендодавцям, які компенсують комунальні послуги окремо від орендної плати: спосіб розрахунку визначає договір, і його «ненормативність» не є підставою для зняття кредиту.

Про те, як ДПС загалом будує претензії щодо «фіктивних» контрагентів усередині країни і як їм протистояти, ми писали в матеріалі про фіктивного контрагента. Червневі постанови додають до цієї теми іноземний вимір і нагадують, що стандарт доказування для ДПС однаковий незалежно від резидентства контрагента.

Що робити бізнесу

1. Збирайте досьє на нерезидента ще до першої оплати. Свідоцтво про реєстрацію, витяг із реєстру, сертифікати, лист банку про рахунок, дані про директора чи представника. Саме ці документи у справі «Одемара» переважили інтернет-довідки.
2. Робіть первинку галузевою і повною. Для агентування це номінації, дисбурсментські рахунки, маніфести, коносаменти; для IT чи консалтингу — технічні завдання, акти з детальним описом, докази передачі результату. Документ має розкривати зміст, обсяг, учасників і результат операції.
3. Фіксуйте розрахунки через банк. Банківські виписки з призначенням платежу, яке відповідає договору, суд оцінює як доказ виконання.
4. Під час перевірки вимагайте джерело. Якщо в акті є посилання на «відкриті джерела», у запереченнях (10 робочих днів за п. 86.7 ПКУ) вимагайте вказати, який саме ресурс, на яку дату і чому ДПС не скористалася міжнародним обміном інформацією.
5. У договорах оренди прописуйте порядок компенсації комунальних послуг і забезпечуйте акти зняття показань лічильників, рахунки і акти наданих послуг до кожної податкової накладної.
6. Не сприймайте апеляцію як остаточне рішення. Обидві справи виграно в касації після програшу в апеляції; строк на касаційну скаргу обмежений, тож перспективи оцінюйте одразу після отримання постанови.

Висновок

Справа № 420/21469/25 — одна з найбільших за сумою в огляді КАС ВС за червень 2026 року: понад 110 млн грн донарахувань і штрафів скасовано, бо податкова підмінила доказування пошуком в інтернеті. Разом зі справою № 420/15749/24 вона формує зрозуміле правило: первинні документи без обґрунтованих зауважень мають пріоритет, а сумніви ДПС має перетворити на докази через передбачені законом інструменти. Для бізнесу це означає, що інвестиція в досьє контрагента і якісну первинку окупається саме в момент, коли на стіл лягає акт перевірки.